Псевдонім «Карпенко-Карий» поєднує в собі ім’я батька та
улюбленого літературного персонажа Гната Карого — героя п’єси Т.Шевченка
«Назар Стодоля».
Народився 17 вересня 1845р. в родині
зубожілого дрібного шляхтича, управителя поміщицького маєтку Тарковських під Єлисаветградом. Навчався в
Бобринецькому повітовому училищі, з 1859 р. працював писарчуком станового
пристава в містечку Мала Виска, пізніше — канцеляристом міської управи. У
1864р. на службі в повітовому суді. У 1865р. переїхав до Єлисаветграда, де
працював столоначальником повітового поліцейського управління, брав участь у
аматорських виставах О.Тарковського, став членом нелегального народовольського
гуртка Опанаса Михалевича. У 1870 р. одружився з Надією Карлівною Тарковською дочкою хазяїна помістя. Мав 7 дітей. У 1881р. втратив
дружину Надію, наступного року померла дочка Галина. У 1883р. в альманасі «Рада» надрукував
оповідання «Новобранець», підписане псевдонімом Гнат Карий. За
неблагонадійність був звільнений із посади секретаря поліції. Вступив до театральної трупи М.Старицького. У
1883р. одружився з Софією Дітковською, хористкою трупи М.Старицького,з якою був у відносинах ще під час шлюбу.
У 1884р. заарештований і засланий до
Новочеркаська. У 1886р. у Херсоні вийшов перший «Збірник драматичних творів» І. Карпенка-Карого.
У 1888р. вступив до трупи свого брата Миколи Садовського, пізніше — до трупи
іншого брата — Панаса Саксаганського. У 1890р. вступив до товариства
українських артистів, написав комедію «Сто тисяч». 1900–1904 — створив власну
трупу.
15 вересня 1907 року Карпенко-Карий помер
після тяжкої хвороби у Берліні, куди їздив на лікування
За
двадцять років творчої діяльності І. Карпенко-Карий написав близько двох
десятків п'єс різних жанрів. Серед них - побутові драми з життя села, гостросатиричні комедії, історичні трагедії
тощо. Його п'єси засвідчили дальший розвиток країнської класичної драматургії.
Багато творів
Карпенка – Карого живуть на поличках районної бібліотеки для дітей і чекають
своїх шанувальників!!!!!
