Театралізоване представлення "Про свій талант нам розповість митець..."

     25 лютого 2016 року в стінах районної бібліотеки для дітей учні Новобузької гімназії 8-го класу разом з класним керівником Коробовою Ю.В. та бібліотекарем Яремчук Т.С. побували на театралізованому представленні «Про свій талант нам розповість митець». Тетяна Сергіївна провела учнів життєвими та творчими, нелегкими для письменниці, стежинками Лесі Українки.

      Захід розпочався з читання вірша разом з презентацією «Стояла я і слухала весну…».
      Перед глядачами

Оце перед Вами, у квітах барвінку

Наша поетеса – Леся Українка.

      За сторінками презентації вели розмову, дізнавалися про цікаві життєві факти.
      Друга частина заходу пройшла у вигляді змагання між хлопчиками та дівчатами, а саме:
· Вікторина «Чи знаєте ви…?»
· «Складання вінка пам’яті Лесі Українки», а також діти розповідали про значення кожної квітки у віночку, що викликало великий інтерес;
· Розгадування кросворда;
· Гра «Склади і прочитай»(із запропонованих рифм скласти вірш, продекламувати його);
· Відгадай за мотивами якої казки поставлений мультфільм («Біда навчить»).

     На закінчення проведено перегляд літератури, розказано та зачитано чимало віршів письменниці, запропоновано твір «Лісова пісня» для читання.

Поетична мандрівка "Мово моя веселкова - в душі моїй піснею лунає"

       З самого малечку в словах рідної мови ми відкриваємо для себе великий і чарівний світ життя. Мова – безцінний скарб народу. В ній відбито його характер, історію, звичаї, побут. Поглиблювала знання з української мови, вчила нею користуватися, зберігати і розвивати прекрасну, багату, милозвучну мову 22 лютого 2016 року в стінах Новобузької районної бібліотеки для дітей бібліотекар Яремчук Тетяна Сергіївна учнів 3 – В класу Новобузької ЗОШ №1 під час поетичної мандрівки «Мово моя веселкова – в душі моїй піснею лунає».

   Мова – то цілюще народне джерело, це – скарб, переданий нам сотнями поколінь, оспіваний у пісні, у переказі, у прислів’ї. Учні розповідали вже знані прислів’я, продовжували запропоновані, наперебій відгадували народні загадки, з великим задоволенням гралися в командні ігри «Хто більше»(написати якомога більше слів на певну літеру), «Так» чи «Ні», «Антонім це чи ні», «Вчимо скоромовки разом». Підсумком мандрівки були слова: мова – то серце народу, гине мова – гине й народ. Хто цурається своєї рідної мови, той у саме серце ранить свій народ. Ще раз переконалися, що немає такого письменника, який би не виказав своєї любові до своєї мови, який би не вболівав за її долю. Шануймо її!

 3-В клас під час заходу

                                                                                                                                                                                                                                                                                     Навчаємось граючись: корисно і цікаво

Урок-презентація "Афганістан-це втрати і біль, рани і горе..."

«Афганістан – це втрати і біль, рани і горе…» - саме таку назву мав урок і такими словами розпочала його бібліотекар Олена Анатоліївна. 15 лютого – це дата, яку колишні військові, які пройшли дорогами Афганістану, навіки залишиться як день пам’яті про чужу і жорстоку війну.

Афганістан – це мужність воїнів, це вірність солдатській  дружбі, це взаємовиручка і взаємодопомога, це безкінечна журба материнських сердець.

Багато українських юнаків пройшли афганське випробування, багато не повернулося з війни, пропало безвісти чи потрапило в полон, багато залишилося інвалідами.

Учні 6 – В класу Новобузької ЗОШ №1 16 лютого вшановували повагу і шану до воїнів-інтернаціоналістів та матерів, сини яких загинули на далекій чужій землі.

Олена Анатоліївна ознайомила з тематичною літературою, а учні з великою відповідальністю та тремтячим голосом розповідали про п’ятеро наших новобужан:

Болдусєв Володимир Миколайович

Литвин Микола Іванович

Ніколаєнко Микола Олександрович

Поволя Валерій Валентинович

Харчук Іван Дмитрович

Летять, відлітають у вічність роки. Роки, скільки б їх не минуло, не зітруть у пам’яті ці імена, вони будуть жити довго, тому що їх життєвий шлях написаний кров’ю, сльозами жінок і матерів, обелісками з жерстяним зірочками та піснями, які увірвалися в життя фронтовим вітром.

На кінець побажання всім: мирного неба, ясного сонечка, міцного здоров’я, безмежного щастя та віри в світле майбуття.